Заступник Голови Вищої ради правосуддя Дмитро Лук’янов узяв участь у відкритій дискусії «Етичні правила для суддів Конституційного Суду України: потреби суспільної довіри», що відбулася в Києві 25 лютого  2025 року.

Під час виступу Дмитро Лук’янов зазначив, що одним зі складних у практиці правозастосування є пункт 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у якому йдеться про те, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження за допущення ним поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя.

«Ця норма права не містить вичерпного переліку конкретних заборон і зобов’язань, за порушення яких суддю можна притягнути до дисциплінарної відповідальності, та має бланкетний характер. Із цього вбачається проблема юридичної невизначеності. Крім того, поведінка судді підлягає широкій дискреційній оцінці, яка є суб’єктивною та залежить від віку, досвіду, освіти, релігійної або національної належності тощо», – пояснив доповідач.

Дмитро Лук’янов також зауважив, що про необхідність більш чітко сформулювати визначення дисциплінарних правопорушень, які стосуються поведінки суддів, зазначено в рекомендаціях Групи держав Ради Європи проти корупції (GRECO) в межах 4-го раунду оцінювання, присвяченого діяльності антикорупційних органів та запобіганню корупції щодо народних депутатів, суддів та прокурорів. Зокрема, GRECO було акцентовано на необхідності замінити фразу «норми суддівської етики та стандарти поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду» більш чітким і конкретним формулюванням відповідного правопорушення.

Крім цього, у Висновку КРЄС № 27 (2024) про дисциплінарну відповідальність суддів вказано, що обсяг дисциплінарної відповідальності має бути чітко визначений, щоб відповідати принципу верховенства права. Закон повинен чітко і, наскільки це можливо, конкретно визначати підстави, за якими може бути порушено дисциплінарне провадження щодо суддів. Нечіткі положення (такі як «порушення присяги» або «неетична поведінка») піддаються надмірно широкому тлумаченню та зловживанням, що може бути небезпечним для незалежності суддів.

Дмитро Лук’янов наголосив, що в межах розроблення проєкту Дорожньої карти за сферою «Верховенство права» в межах переговорного розділу 23 «Судова влада та основоположні права» одним із завдань, у тому числі для Вищої ради правосуддя, визначено удосконалення підстав і порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів відповідно до європейських стандартів і, зокрема, корегування пункту 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо чіткого визначення підстав, за якими може бути порушено дисциплінарне провадження щодо суддів. Це одне з найскладніших наших завдань – збалансувати вимоги підзвітності суддів і водночас дотримання незалежності суддів.

Дмитро Лук’янов звернув увагу ще на одну проблему, яка стосується визначення шкали покарань стосовно судді. Він навів приклад, що така санкція, як звільнення судді з посади, може бути застосована як до судді за співпрацю з окупаційною владою, так і до судді, який із неповагою ставиться до учасників судового процесу та своїх колег. Доповідач звернув увагу на Висновок № 3 (2002) КРЄС, у якому зазначено про принципи й правила, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема етичні норми, несумісну
з посадою поведінку та неупередженість, у тому числі про те, що шкала дисциплінарних санкцій стосовно судді має відповідати принципу пропорційності.

«Наше законодавство наразі цьому стандарту не відповідає», – зауважив заступник Голови Вищої ради правосуддя.

Фото: Конституційний Суд України

Вища рада правосуддя